Найпоширеніші питання
| Головна » Статті » Відповіді на типові питання » Все про пільги та соціальні гарантії |
Робота на умовах неповного робочого часу в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
| Згідно зі статтею 179 КЗпП та статтею 18 Закону № 504 за бажанням матері дитини (іншої працюючої особи, яка фактично доглядає за дитиною) під час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Водночас за нею зберігається право на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця допомога надається у формі матеріального забезпечення в період відпустки для догляду за дитиною і частково компенсує втрату заробітної плати у період цієї відпустки (частина 2 ст. 42 та частина 1 ст. 44 Закону № 2240). Статтею 56 КЗпП передбачено, що на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину до 14 років або дитину-інваліда, таку, що перебуває під її опікуванням, або жінки, яка відповідно до медичного висновку доглядає за хворим членом сім'ї, власник зобов'язаний встановити їй неповний робочий день чи неповний робочий тиждень. Оплата праці в таких випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Згідно із зазначеною статтею, неповний робочий час може встановлюватися за угодою між працівником і власником як при прийнятті на роботу, так і згодом. У разі встановлення неповного робочого часу після укладення трудового договору до останнього мають бути внесені зміни на підставі заяви працівника (у нашому випадку – заяви особи, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) і наказу власника про встановлення неповного робочого часу. Неповний робочий час встановлюється за погодженням сторін трудового договору. На прохання працівника, що має право на неповний робочий час, власник зобов'язаний встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. Таким чином, оскільки законодавство у разі встановлення неповного робочого часу не визначає жорстко його тривалість, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахована особа матиме, якщо за її письмовою заявою буде видано наказ (розпорядження) власника про встановлення їй неповного робочого часу в період відпустки для догляду за дитиною. Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення кількості годин упродовж дня і кількості робочих днів упродовж тижня. Наприклад: БІЛЕНКО Тетяні Володимирівні, провідному, спеціалісту, на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12 лютого 2007 року встановити неповний робочий тиждень (понеділок, середа, п'ятниця) з оплатою праці пропорційно, відпрацьованому часу. Підстава: заява Біленко Т. В. Слід мати на увазі, що закон не визначає, де саме застрахована особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має працювати на умовах неповного робочого часу – на підприємстві, з яким вона перебуває в трудових відносинах і на якому їй надано відпустку для догляду за дитиною, чи на іншому підприємстві. Якщо особа працюватиме на іншому підприємстві, то це буде кваліфікуватись як робота за сумісництвом. У такому разі для сумісників – працівників державних підприємств, установ, організацій (далі – підприємств) законодавством передбачено межу тривалості робочого часу (не більше 4 год. на день і повний робочий день у вихідний день). Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу. Водночас, якщо застрахована особа, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, працюватиме на іншому підприємстві на умовах неповного робочого часу, вона не буде позбавлена права на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Якщо особа, яка доглядає за дитиною віком до трьох років, написала заяву про встановлення їй неповного робочого дня (тижня) без оформлення відпустки для догляду за дитиною або стала працювати повний робочий день (тиждень), права на одержання допомоги по догляду за дитиною вона не матиме. Відповідно до частини третьої статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працівник, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку І працює на умовах неповного робочого часу, має право на щорічну відпустку повної тривалості. Це узгоджується також зі статтею 9 Закону № 504, за якою до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи (у т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка. Чинним законодавством не передбачено припинення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період щорічної відпустки, наданої працівникові, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною і працює на умовах неповного робочого часу. Статтею 36 Закону № 2240 визначено вичерпний перелік випадків, за яких допомогу по тимчасовій непрацездатності не надають. Тимчасову непрацездатність у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як підставу для відмови в наданні допомоги, у цій статті не наведено. Тому у разі тимчасової непрацездатності застрахованої особи, яка працює на умовах неповного робочого часу в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, листок непрацездатності оплачують на загальних підставах. Під час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку листок непрацездатності у зв'язку з хворобою дитини не видають (підп. «б» п. 3.15 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455). Отже, у такому разі відсутня підстава (листок непрацездатності) для надання застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності. Збереження місця роботи за особою, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Частина третя статті 2 Закону № 504 гарантує збереження місця роботи (посади) за працівником, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Збереження місця роботи (посади) на тому самому підприємстві за працівником, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, обумовлює строковість трудового договору для працівника, якого прийнято на період відсутності основного працівника. У заяві тимчасового працівника та в наказі про прийняття його на роботу має бути чітко визначено, що трудовий договір укладається на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника до дня фактичного виходу його з відпустки. Зміст наказу може бути таким: СМИРНОВУ Галину Іванівну прийняти на посаду провідного бухгалтера центральної бухгалтерії з 26 лютого 2007 року на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Івашкевич С. В. до дня її фактичного виходу з відпустки, з посадовим окладом 700 грн. Підстава: заява Смирнової Г. І Особливістю такого строкового трудового договору є те, що його дія припиняється не лише тоді, коли дитині, яку доглядають, виповниться три роки, а й тоді, коли особа, що доглядає за цією дитиною, виявить бажання перервати таку відпустку і стати до роботи до досягнення дитиною трирічного віку. У разі виходу на роботу основного працівника у зв'язку з припиненням відпустки для догляду за дитиною (достроково або-після закінчення терміну відпустки) працівник, якого прийнято для заміщення основного працівника за строковим трудовим договором, підлягає звільненню на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП у зв'язку із закінченням строку трудового договору. При цьому працівникові не потрібно писати відповідну заяву або попереджати власника про наступне звільнення. Якщо ж після закінчення строкового трудового договору трудові відносини фактично триватимуть і жодна зі сторін не висуне вимогу про їх припинення, дія договору вважатиметься продовженою на невизначений строк (ст. 391 КЗпП). Якщо особа, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виявила бажання працювати на умовах неповного робочого часу, не перериваючи відпустки, а посада її буде зайнята іншим працівником, з яким укладено строковий трудовий договір на період цієї відпустки, адміністрація підприємства не вправі звільняти цього працівника. Водночас за згодою адміністрації підприємства особа, яка доглядає за дитиною віком до трьох років, може виконувати роботу за іншою вільною посадою з урахуванням кваліфікаційних вимог за цією посадою. У разі відсутності на цей час на підприємстві вакантних посад адміністрація підприємства має право відмовити цій особі. Після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особа, яка доглядала за дитиною, може повернутися на своє попереднє місце роботи (посаду), яке за нею зберігалося. Згідно з частиною третьою статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести – частина шоста ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язково працевлаштовують таких жінок також у разі звільнення їх після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору. Ліквідація підприємства з правонаступником не дає роботодавцеві права звільняти зазначених вище жінок за власною ініціативою. У разі повної ліквідації підприємства жінок, які доглядають за дитиною віком до трьох років, може бути звільнено лише за умови їхнього обов'язкового працевлаштування на інше підприємство. Тобто звільнення може бути проведене відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП – у зв'язку з переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство. Обов'язок щодо працевлаштування покладається на керівника підприємства, з яким така жінка перебуває в трудових відносинах. Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 зазначено, що власник не вважається таким, що виконав обов'язок щодо працевлаштування жінок зазначених вище категорій, якщо працівниці не було надано на тому самому чи іншому підприємстві іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я). У разі порушення власником вимог статті 184 КЗпП його дії може бути оскаржено в судовому порядку (ст. 232 КЗпП). Джерело: http://www.fse.gov.ua/fse/control/uk/publish/article?art_id=83316&cat_id=44535 | |
| Переглядів: 12470 | Теги: | Рейтинг: 2.0/1 |
