Персональный сайт

Нова форма Реєстру податкових накладних

Tiger1974 — Wed, 23 Mar 2011 18:22:01 GMT

Державна податкова адміністрація України своїм листом від 26.01.2011 р. N 2094/7/16-1117 повідомляє, що з метою забезпечення застосування пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1402/18697 (далі - наказ N 1002), затверджено нову форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) та Порядок його заповнення (далі - Порядок).

Наказ N 1002 набрав чинності з дня офіційного опублікування (з 10 січня 2011 року - "Офіційний вісник України", N 101, 2010).

Нова форма Реєстру містить суттєві відмінності від попередньої:

1) Реєстр містить службові поля від 01 до 06.

У службовому полі Реєстру для відмітки про тип декларації (рядки 011 - 012) та службовому полі для відмітки про форму податкової декларації (рядки 021 - 024) вказується позначка (х) у рядку службового поля, яке відповідає типу та формі декларації.

У службовому полі Реєстру для відмітки номеру порції Реєстру (рядок 013) вказується числове значення від 01 до 99.

Примітка: згідно з електронним форматом (відповідно до стандарту), затвердженим Державною податковою службою України, Реєстри, які містять значну кількість записів, рекомендується подавати порціями не більше 20 тисяч записів.

У службовому полі 03 "Звітний (податковий) період" зазначається звітний (податковий) період (місяць чи квартал), за який подається Реєстр.

У службовому полі 04 "Платник" зазначається найменування - для юридичної особи та постійного представництва; прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи-підприємця; найменування, дата та номер договору - для спільної діяльності; найменування, дата та номер договору - для особи-управителя майном; найменування, дата та номер угоди про розподіл продукції - для інвестора (його постійного представництва).

У разі ведення частини Реєстру філіями та структурними підрозділами платника у службовому полі 04 "Платник" зазначається найменування платника і через дріб найменування та числовий код, установлений для цих філій та інших структурних підрозділів.

У службових полях 05 "Індивідуальний податковий номер платника ПДВ" та 06 "Номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ" зазначається індивідуальний податковий номер платника ПДВ та номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ відповідно.

2) у розділі I Реєстру реєструються видані податкові накладні, а у розділі II Реєстру - отримані податкові накладні та інші документи, які підтверджують факт придбання товарів/послуг;

3) крім того, Реєстр містить службові поля:

"Дата подання копії реєстру";

"ініціали та прізвище", "підпис" керівника та головного бухгалтера, їх "реєстраційний номер облікової картки платника податків";

"ініціали та прізвище", "підпис" - для платника ПДВ фізичної особи - підприємця;

"місце печатки".

Стосовно нового Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Порядком передбачено можливість делегування платником податку філії або структурному підрозділу права ведення частини Реєстру в межах діяльності такої філії (структурного підрозділу). Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий числовий код, про що письмово проінформувати орган державної податкової служби за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

У разі якщо платником податку делеговано філіям або структурним підрозділам право ведення частини Реєстрів, дані таких частин Реєстрів є складовими частинами Реєстру платника податку, який повинен бути складений як єдиний документ за результатами діяльності за відповідний звітний період з урахуванням показників реєстрів структурних підрозділів.

Під час виконання договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції Реєстр ведеться особою, яка веде облік результатів такої діяльності.

Як і раніше, платники податку на додану вартість складають окремі Реєстри за такими видами діяльності:

сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 розділу V Кодексу;

сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 Кодексу, але які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах (згідно з пунктом 209.18 статті 209 Кодексу);

переробні підприємства усіх форм власності, які згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо та м'ясопродукти, іншу продукцію переробних тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), у повному обсязі спрямовують суми податку на додану вартість до спеціального фонду державного бюджету.

Крім того, пунктом 3 Порядку передбачено, що Реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Реєстри можуть подаватися:

за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби;

на електронних носіях.

У Реєстрі окремо обліковуються операції:

з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування;

з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку або для постачання послуг за межами митної території України чи послуг, місце постачання яких визначається за межами митної території України.

У розділі I Реєстру відображаються також податкові накладні, виписані у випадках, визначених пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від 21.12.2010 N 969, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації (далі - ВМД).

Облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань, дата виникнення яких визначається відповідно до вимог статті 187 розділу V Кодексу.

Облік операцій з постачання товарів/послуг, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, ведеться на підставі податкової накладної та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної).

Записи на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) здійснюються у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу.

Облік операцій з постачання товарів/послуг, які не є об'єктом оподаткування, включаючи ті, по яких податок на додану вартість не справляється (послуги, які постачаються за межами митної території України, або місце постачання яких визначається за межами митної території України), ведеться на підставі документів бухгалтерського обліку.

Особливості заповнення деяких граф розділу I Реєстру.

У графі 1 записується порядковий номер податкової накладної (порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру запису в Реєстрі), розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної).

У графі 2 вказується дата виписки податкової накладної.

У графі 3 вказується порядковий номер податкової накладної, що відповідає номеру з графи 1, номер розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної).

Для податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) філій (структурних підрозділів) та/або складених за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, порядковий номер (графа 3 Реєстру) відповідає порядковому номеру такої податкової накладної. Тобто, після номеру з графи 1 через дріб вказується код спеціального режиму та/або числовий код філії.

Порядковий номер інших документів, що вказуються у Реєстрі, складається з чисел, без додавання символьних позначок.

У разі якщо платником здійснюються експортні операції, у графі 3 проставляється останні шість знаків порядкового номеру ВМД.

У графі 4 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями:

ПН - податкова накладна.

У разі виписки податкової накладної по окремих операціях, визначених у пункті 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від 21.12.2010 N 969, до виду документа додається код операції (наприклад, ПН - податкова накладна, ПН01 - податкова накладна, виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною);

РК - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної);

ВМД - вантажна митна декларація;

БО - документ бухгалтерського обліку.

У разі якщо дані документа включаються до уточнюючих розрахунків за звітний (податковий) період, до виду документа додається літера "У" (наприклад, ПН - податкова накладна, ПНУ - податкова накладна, яку включено до уточнюючих розрахунків).

У графі 5 вказується найменування (прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи-підприємця) покупця.

У графі 6 вказується індивідуальний податковий номер покупця - платника податку на додану вартість.

У графах 7 - 12 відображається інформація щодо постачання товарів/ послуг.

У разі здійснення записів на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) такі записи здійснюються з відповідним знаком (+ чи -).

У розділі II Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг (пункти 201.10 та 201.11 статті 201 розділу V Кодексу).

При цьому, операції з отримання послуг від нерезидента на митній території України відображаються на підставі податкової накладної, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Облік придбаних товарів/послуг на митній території України в осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, ведеться на підставі документів, що засвідчують постачання таких товарів/послуг.

Особливості заповнення деяких граф розділу II Реєстру.

У графі 1 проставляється номер запису податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), інших подібних документів, указаних у пунктах 201.10 та 201.11 статті 201 розділу V Кодексу, та документа, який засвідчує факт придбання товарів, ВМД. Указаний номер запису переноситься на зазначений документ.

У графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 11.1 цього пункту.

До граф 3, 4 переносяться відповідні реквізити податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 11.1 цього пункту.

При цьому в графі 4 вказуються виключно числові значення з урахуванням наступного:

податкові накладні/розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) складені філіями (структурними підрозділами) та/або за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, мають порядковий номер з урахуванням коду спеціального режиму та/або числового коду філії вказаного через дріб;

для вантажних митних декларації по операціях з імпорту товарів вказуються останні шість знаків порядкового номеру ВМД.

У графі 5 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями:

ПН - податкова накладна;

ВМД - вантажна митна декларація;

ЧК - касовий чек;

ТК - транспортний квиток;

ГР - готельний рахунок;

ПЗ - рахунок за послуги зв'язку;

ПО - послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку;

ЗП - заява платника та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу;

НП - документ, що засвідчує придбання товарів/послуг на митній території України в осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість.

У разі якщо дані таких документів включаються до уточнюючих розрахунків за звітний період, до виду документа додається літера "У" (наприклад, ПН - податкова накладна, ПНУ - податкова накладна, яку включено до уточнюючих розрахунків).

У графі 6 вказується найменування (прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи-підприємця) постачальника.

У разі придбання товарів за межами митної території України та отримання послуг від нерезидента на митній території України у графі 6 проставляються країна нерезидента та найменування (прізвище, ім'я, по батькові /за наявності/ - для фізичної особи) нерезидента.

У графі 7 вказується індивідуальний податковий номер постачальника - платника податку на додану вартість.

У разі якщо товари/послуги, придбані в нерезидента, не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, у графі 7 відображається умовний ІПН "200000000000".

Якщо товари/послуги придбані в нерезидента, у графі 7 відображається умовний ІПН "300000000000".

У разі якщо товари/послуги придбані в особи, яка не зареєстрована як платник податку, у графі 7 відображається умовний ІПН "400000000000".

У графі 8 вказується загальна сума, включаючи податок на додану вартість.

У графах 9, 11, 13 та 15 вказується вартість товарів/послуг та основних фондів без податку на додану вартість.

У разі здійснення записів на підставі розрахунку коригування до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) такі записи здійснюються з відповідним знаком (+ чи -).

У графах 10, 12, 14 та 16 вказується сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість за товарами/послугами та основними фондами, визначена виходячи з їх вартості, зазначеної у графах 9, 11, 13 та 15 (відповідно).

Сума податку на додану вартість, указана в графах 12, 14 та 16, до податкового кредиту не включається.

У разі придбання у платника податку на додану вартість товарів/послуг та основних фондів, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також придбання в особи, незареєстрованої платником податку на додану вартість, у графах 10, 12, 14 та 16 робиться позначка "Æ" (нуль).

Крім того, Порядком визначено, що якщо платником проводиться розподіл сум податкового кредиту відповідно до пункту 199.1 статті 199 та/або абзацу другого підпункту "а" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209розділу V Кодексу, в останній день відповідного звітного (податкового) періоду робиться запис щодо коригування записів податкових накладних, відповідно до яких придбавались такі товари/послуги.

При цьому у графі 5 до виду документа додається літера "Р" (наприклад, ПН - податкова накладна, ПНР - податкова накладна, по якій проведено розподіл суми податкового кредиту).

Платники податку щомісячно визначають підсумки щоденно зареєстрованих операцій за звітний (податковий) період та окремо визначають підсумки для уточнюючих розрахунків.

Копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за новою формою подаються в електронному вигляді щомісячно в терміни, що передбачені для подання податкової звітності, починаючи із звітного (податкового) періоду за січень 2011 року.

Одночасно звертаємо увагу, що відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI та п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 N 969, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та п. 6 Порядку N 969 передбачено, що продавець зобов'язаний видати податкову накладну, яка відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, тільки після такої реєстрації.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, податкова накладна повинна бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її виписки.

Форма Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядок його ведення

Tiger1974 — Wed, 23 Mar 2011 18:17:52 GMT

Державна податкова адміністрація України своїм листом від 26.01.2011 р. N 2049/7/16-1117 повідомляє, що з метою забезпечення застосування пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1402/18697 (далі - наказ N 1002), затверджено нову форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) та Порядок його заповнення (далі - Порядок).

Нова форма Реєстру містить суттєві відмінності від попередньої:

1) Реєстр містить службові поля від 01 до 06.

У службовому полі Реєстру для відмітки про тип декларації (рядки 011 - 012) та службовому полі для відмітки про форму податкової декларації (рядки 021 - 024) вказується позначка (х) у рядку службового поля, яке відповідає типу та формі декларації.

У службовому полі Реєстру для відмітки номеру порції Реєстру (рядок 013) вказується числове значення від 01 до 99.

У службовому полі 04 "Платник" зазначається найменування - для юридичної особи та постійного представництва; прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи - підприємця; найменування, дата та номер договору - для спільної діяльності; найменування, дата та номер договору - для особи - управителя майном; найменування, дата та номер угоди про розподіл продукції - для інвестора (його постійного представництва).

3) крім того, Реєстр містить службові поля:

"Дата подання копії реєстру";

"ініціали та прізвище", "підпис" - для платника ПДВ фізичної особи - підприємця;

"місце печатки".

Стосовно нового Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Як і раніше, платники податку на додану вартість складають окремі Реєстри за такими видами діяльності:

Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Реєстри можуть подаватися:

на електронних носіях.

У Реєстрі окремо обліковуються операції:

Особливості заповнення деяких граф розділу I Реєстру.

У графі 2 вказується дата виписки податкової накладної.

У графі 4 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями:

ПН - податкова накладна.

ВМД - вантажна митна декларація;

БО - документ бухгалтерського обліку.

У графі 5 вказується найменування (прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи - підприємця) покупця.

У графі 6 вказується індивідуальний податковий номер покупця - платника податку на додану вартість.

У графах 7 - 12 відображається інформація щодо постачання товарів/ послуг.

Особливості заповнення деяких граф розділу II Реєстру.

При цьому в графі 4 вказуються виключно числові значення з урахуванням наступного:

У графі 5 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями:

ПН - податкова накладна;

ВМД - вантажна митна декларація;

ЧК - касовий чек;

ТК - транспортний квиток;

ГР - готельний рахунок;

ПЗ - рахунок за послуги зв'язку;

ПО - послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку;

У графі 7 вказується індивідуальний податковий номер постачальника - платника податку на додану вартість.

Якщо товари/послуги придбані в нерезидента, у графі 7 відображається умовний ІПН "300000000000".

У графі 8 вказується загальна сума, включаючи податок на додану вартість.

У графах 9, 11, 13 та 15 вказується вартість товарів/послуг та основних фондів без податку на додану вартість.

Сума податку на додану вартість, указана в графах 12, 14 та 16, до податкового кредиту не включається.

Одночасно звертаємо увагу, що відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI та п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.10 N 969, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та п. 6 Порядку N 969 передбачено, що продавець зобов'язаний видати податкову накладну, яка відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, тільки після такої реєстрації.

Порядок обчислення і накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку на додану вартість.

Tiger1974 — Wed, 23 Mar 2011 18:12:01 GMT

ДПА України своїм листом від 12.01.2011 р. N 691/7/23-7017/43 роз'яснює окремі питання застосування постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N 1224 "Про затвердження Порядку обчислення і накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку на додану вартість".

Так, абзацом 5 пункту 2 Порядку, розробленого відповідно до пп. б) п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, передбачено, що касовий апарат повинен забезпечувати друкування касового чека, який містить відомості про загальну суму податку за кожною позицією (групою товарів, послуг).

Пункт 1 Порядку визначає, що електронний контрольно-касовий апарат (далі - касовий апарат) повинен забезпечувати обчислення сум податку на додану вартість не менш як за чотирма позиціями, у тому числі розмежовуючи ставки оподаткування та операції, звільнені від оподаткування та такі, що не є об'єктом оподаткування. Тобто зазначеною нормою передбачається розподіл товарів (послуг) за позиціями відносно податкових груп.

В той же час, Вимогами щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 N 199, передбачено, що податкова група - група товарів (послуг), операції з продажу (надання) яких підлягають обкладанню ПДВ за однією і тією ж ставкою, або група товарів (послуг), операції з продажу (надання) яких не підлягають обкладанню ПДВ, а також передбачено, що літерне позначення ставки ПДВ - літера, що відповідає певній податковій групі.

Враховуючи зазначене, відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку загальна сума ПДВ має бути відображена по чеку взагалі у розрізі позицій відносно податкових груп (груп товарів), а не щодо кожного товару.

Разом з тим, пунктом 3 діючого Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 N 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", фіскальний касовий чек на товари (послуги) повинен містити для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ".

Таким чином, діючі до 01.01.2011 вимоги до розрахункових документів залишаються чинними і на сьогодні.

Податкові накладні. ДПС роз'яснює положення наказу ДПА України від 21.12.2010 N 969

Tiger1974 — Wed, 23 Mar 2011 18:02:19 GMT

Державною податковою адміністрацією України з метою забезпечення практичного застосування статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) було розроблено наказ Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1401/18696 (далі - наказ N 969), який набуває чинності з дня офіційного опублікування 10 січня 2011 року ("Офіційний вісник України" N 101, 2010).

Наказом N 969 затверджені в новій редакції форма податкової накладної та додатки до неї, а також Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок).

Крім того, наказом N 969 визнано таким, що втратив чинність наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165 (далі - наказ N 165), яким було затверджено попередню форму податкової накладної та Порядок її заповнення, а також накази Державної податкової адміністрації України, якими були внесені зміни до зазначеного наказу.

Форма податкової накладної, розрахунок коригування кількісних і вартість показників до неї (далі - Розрахунок коригування) та Порядок її заповнення зазнали деяких змін на відміну від редакції, затвердженої наказом N 165 (із змінами та доповненнями).

Зокрема, у зв'язку з тим, що податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у верхній лівій частині податкової накладної та Розрахунку коригування введено нове поле "Включено до ЄРПН", в якому робиться відповідна відмітка.

У випадку коли оригінал податкової накладної залишається у продавця, у полі "Залишається у продавця" робляться відповідні відмітки - проставляється позначка "Х" та тип причини відповідно до пункту 8 Порядку (наприклад: 01 - Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною; 02 - Постачання неплатнику податку і т. д.

Звертаємо увагу на те, що на відміну від форми податкової накладної та додатків до неї, затверджених наказом 165, відповідно до яких непотрібне виділялось позначкою "Х", в новій редакції наказу N 969 позначкою "Х" виділяються потрібні поля.

Крім того, у випадках, коли всі примірники податкових накладних залишаються у особи, що їх виписала (пункти 8.1 - 8.4 Порядку), у рядках "Індивідуальний податковий номер покупця" та "Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)" проставляється нуль.

У разі постачання товарів/послуг, оподаткування яких передбачено за нульовою ставкою, у розділі III та графах 8 і 9 податкової накладної також проставляється нуль.

Слід зазначити, що платники податку на додану вартість складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та зазначають у порядковому номері накладної після дробу код відповідної діяльності - 2, 3 або 4, відповідно до пункту 3 Порядку (наприклад, податкова накладна, складена платником податку за діяльністю у сфері сільського, лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 Кодексу, що має код діяльності 2, буде мати такий порядковий номер

При цьому, у разі складання окремих податкових накладних за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного числового номера філії (структурного підрозділу) і визначається виключно числовим значенням після коду діяльності (наприклад, податкова накладна, складена за вищезазначеним видом діяльності філією, якій платником податку присвоєно числовий номер "12", буде мати порядковий номер

У разі складання податкових накладних філією чи структурним підрозділом платника податку за операціями по загальних видах діяльності порядковий номер податкової накладної встановлюється за вищезазначеним принципом, при цьому у клітині, передбаченій для коду діяльності, значення будуть відсутні (наприклад, податкова накладна, складена філією, якій платником податку присвоєно числовий номер "12", буде мати порядковий номер

Аналогічне стосується і Розрахунку коригування.

Відповідно до наказу N 969 з форми податкової накладної вилучено розділ "Товаротранспортні витрати" як такі, що повинні зазначатись в розділі I податкової накладної, розділ "Надано покупцю: надбавка(+)/ знижка (-)" та відповідно розділ "Усього по розділах I + II ± IV".

Крім того, з Розрахунку коригування вилучено графи 12 - 15.

Одночасно звертаємо увагу на те, що у разі якщо Розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі коли продавець складає Розрахунок коригування до податкової накладної, що не підлягає реєстрації, у зв'язку з чим загальна сума податку за операцією з постачання товарів (послуг) досягає обсягу, визначеного пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, до Реєстру в обов'язковому порядку вносяться відомості, що містяться у такому розрахунку.

При цьому Розрахунок коригування до податкової накладної, відомості якої не внесено до Реєстру, реєструється після реєстрації такої накладної незалежно від дати її складення.

Про окремі питання проведення фактичних перевірок

Tiger1974 — Tue, 22 Mar 2011 18:19:23 GMT

В зв'язку з введенням в дію з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та внесенням змін до Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265) Державна податкова адміністрація України в частині окремих питань здійснення фактичних перевірок своїм листом від 28.01.2011 р. N 2337/7/23-7017/125 повідомляє наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Загальні вимоги до порядку організації та проведення фактичних перевірок передбачені нормами статті 80 Кодексу.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80.

При цьому в наказі рекомендується враховувати обов'язкові реквізити, передбачені для направлення на проведення перевірки згідно з пунктом 81.1 статті 81 Кодексу. Такий наказ складається окремо на кожного суб'єкта господарювання з врахуванням (зазначенням переліку) його господарських об'єктів (у разі наявності), які підлягають перевірці, з зазначенням посад та прізвищ посадових осіб, які проводитимуть перевірку.

Допуск посадових осіб органів державної податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно з статтею 81 Кодексу.

Одночасно слід зазначити, що на відміну від наказу на проведення перевірки, направлення з зазначенням [реквізитів], передбачених абзацом першим пункту 81.1 статті 81 Кодексу, складається окремо по кожному суб'єкту чи об'єкту, який підлягає перевірці згідно наказу, а також окремо на кожного перевіряючого.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених абзацом першим пункту 81.1 статті 81, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється.

У випадку відмови платника податків (його посадових (службових) осіб, представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків (його посадових (службових) осіб, представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Що стосується особливостей проведення фактичної перевірки, то така перевірка, відповідно до пункту 80.7 статті 80 Кодексу, проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Одночасно згідно з пунктом 80.4 статті 80 Кодексу перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій може бути проведена контрольна розрахункова операція. При цьому товари, які були отримані посадовими особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді.

З метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження, під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій, за результатами якого складається довідка, що підписується посадовими особами органу державної податкової служби та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Тривалість фактичної перевірки не повинна перевищувати 10 діб, з правом подовження на строк до 5 діб за підстав, визначених пунктами 82.3.1 та 82.3.2 Кодексу.

Результати фактичної перевірки оформляються актом (довідкою) у порядку, визначеному п. 86.5 Кодексу, з врахуванням рекомендованого переліку питань, які необхідно відображати у акті перевірки, згідно додатку до цього листа. Довідка про результати проведення хронометражу є невід'ємною частиною (додатком) акта (довідки) про результати фактичної перевірки.

З метою забезпечення реалізації прав платника податків у Кодексі передбачено обов'язок контролюючого органу прийняти податкове повідомлення-рішення у чітко встановлені терміни, а саме протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Враховуючи зазначене, для недопущення порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами фактичних перевірок у разі якщо господарський об'єкт суб'єкту господарювання, що перевірявся, має інше територіально-адміністративне розташування ніж такий суб'єкт, ДПА України зобов'язує акти перевірок господарських об'єктів не пізніше наступного дня за днем їх реєстрації у органі ДПС, який проводив перевірку, направляти до органу ДПС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання для прийняття відповідного рішення одночасно засобами поштового зв'язку (оригінал) та електронного чи факсового зв'язку (сканована завірена копія).

Що стосуються змін до Закону N 265, то серед основних слід виділити лібералізацію системи штрафних санкцій, передбачену пунктом 1 статті 17 цього Закону, та запровадження з 01.01.2012 р. електронної контрольної стрічки РРО та модемів призначених для передачі копії сформованих реєстратором розрахункових операцій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків в електронній формі по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Про застосування штрафних санкцій

Tiger1974 — Tue, 22 Mar 2011 18:11:23 GMT

Своїм листом від 03.02.2011 р. 2963/7/10-1017/302 державна податкова адміністрація України у зв'язку з надходженням численних запитів від органів державної податкової служби щодо застосування штрафних санкцій згідно з Податковим кодексом України повідомляє таке.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) втратив чинність Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III).

Починаючи з 1 січня 2011 року, платники податків несуть відповідальність, передбачену нормами Кодексу, зокрема, у разі виявлення за результатами камеральних перевірок порушень.

Так, коли платник податку подає податкову декларацію (розрахунок) з порушенням граничних термінів подання податкової звітності, застосовується штрафна санкція у розмірах, передбачених пунктом 120.1 статті 120 Кодексу.

При цьому в акті перевірки фіксується факт порушення термінів подання податкової звітності, що встановлені Законом N 2181-III, та застосовується штрафна санкція у розмірі 170 гривень (пункт 120.1 статті 120 Кодексу) за кожну неподану (несвоєчасно подану) податкову декларацію, зазначену у такому акті.

У разі встановлення протягом року з дати винесення податкового повідомлення-рішення таких дій (несвоєчасного подання) повторно, штрафна санкція застосовується у розмірі 1020 гривень за кожне таке несвоєчасне подання.

Повторним порушенням, за яке передбачено штраф у розмірі 1020 гривень згідно з пунктом 120.1 статті 120 Кодексу, буде несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 Кодексу.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Штрафна санкція, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Також повідомляємо, що ДПА України відкликає лист від 31.12.2010 N 29429/7/10-1017/5190 (щодо застосування штрафної санкції у розмірі не більше 1 гривні).

Про сплату фізичними особами податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у зв'язку набранням чинності ПК

Tiger1974 — Tue, 22 Mar 2011 17:58:42 GMT

Державна податкова адміністрація України своїм листом від 04.01.2011 р. N74/7/17-0318 повідомляє, що 2 грудня 2010 року Верховною Радою України прийнято Податковий кодекс України N 2755-VII (далі - Податковий кодекс), розділом XIX якого визнано таким, що втрачає чинність з 01.01.2011 року, Закон України від 11.12.91 N 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", із змінами та доповненнями (далі - Закон 1963-XII), яким визначено платників податку, об'єкти оподаткування, ставки податку, порядок його обчислення і строки сплати, а також встановлено пільги.

Відповідно до підрозділу 9 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу, повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, зарахування до бюджетів таких податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

Фізичні особи, які є власниками транспортних засобів, що відповідно до законодавства підлягають технічному огляду один раз на два роки, при проходженні у 2011 році такого технічного огляду або знятті транспортних засобів з обліку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату за 2010 рік податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ставками, які діяли до 1 січня 2011 року, а фізичні особи, які були звільнені у 2010 році від його сплати, документ, що дає право на користування такими пільгами. У разі неподання таких документів технічний огляд транспортних засобів та зняття з обліку не проводяться.

Відповідно до статті 5 Закону 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Статтею 5 Закону 1963-XII визначено, що фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Згідно Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 року N 606, техогляд транспортних засобів незалежно від форми власності проводиться з періодичністю в залежності від виду такого транспортного засобу, зокрема, 2 рази на рік, 1 раз на рік, 1 раз на два роки.

Таким чином, у разі, якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду - 1 раз на 2 роки, у 2011 році громадяни - власники транспортних засобів зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2010 рік), та за рік, в якому проходить техогляд (2011 рік), або за 2 роки разом, але у зв'язку з втратою з 01.01.2011 року чинності Закону 1963-ХІІ, за таким власником залишається обов'язок сплати податку з власників транспортних засобів за 2010 рік за ставками податку, які діяли до 1 січня 2011 року.

Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації

Tiger1974 — Mon, 21 Mar 2011 16:46:00 GMT

Державна податкова адміністрація України у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 Податковим кодексом України (далі - Кодекс) та на виконання рішення Громадської колегії, а також зважаючи на численні звернення, які надходять від регіональних ДПА з питань проведення процедури реєстрації особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації, своїм листом від 14.02.2011 р. N 4021/7/16-1417 надає наступні методичні рекомендації для врахування під час проведення таких процедур, а також підготовки податкових консультацій платникам податків.

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 - 184 розділу V Кодексу. Процедура реєстрації особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації відбувається у порядку, встановленому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року N 978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за N 1400/18695 (далі - Положення).

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість

Категорії осіб, які для цілей оподаткування податком на додану вартість мають право бути платниками податку на додану вартість, визначено у статті 180 розділу V Кодексу.

Статті 181 та 182 розділу V Кодексу визначають умови за яких, такі особи можуть або зобов'язані зареєструватись як платники податку на додану вартість.

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Обов'язкова реєстрація особи як платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу та пункту 3 розділу III Положення під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість).

Тобто, особа (у т. ч. і новостворена), окрім особи, яка є платником єдиного податку, зобов'язана зареєструватись як платник податку на додану вартість після моменту фактичного здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сума яких сукупно перевищує 300 тис. гривень. При цьому, укладення цивільно-правових угод (договорів) на постачання товарів/послуг в сумі, що перевищує 300 тис. грн., чи наявність наміру у особи здійснювати діяльність, за результатами якої буде перевищено обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, не є підставою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до вимог зазначеного пункту Кодексу.

Водночас, згідно з вимогами підпункту 6 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, під обов'язкову реєстрацію як платник податку на додану вартість підпадають ті особи, що проводять операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України). При цьому реєстрація таких осіб як платників податку на додану вартість здійснюється незалежно від того, чи досягають вони загальної суми операцій з постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує такі особи згідно із законодавством.

Статтею 183 розділу V Кодексу та підпунктом "а" пункту 7 розділу III Положення визначено, що для реєстрації особи як платника податку на додану вартість в обов'язковому порядку така особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V Кодексу, має подати до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (далі - Заява).

Крім того, згідно із пунктом 183.4 статті 183 розділу V Кодексу обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу. Датою переходу зазначеної особи на загальну систему оподаткування є дата її реєстрації як платника податку на додану вартість.

У разі якщо у такої особи на момент переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування обсяг постачання товарів/послуг не перевищує суму, визначену у пункті 181.1 статті 181 розділу V Кодексу для обов'язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість, то у подальшому при визначенні обсягу оподатковуваних операцій слід керуватися пунктом 18 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, а саме обраховувати обсяг оподатковуваних операцій починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Добровільна реєстрація особи як платника податку на додану вартість.

Згідно із пунктом 182.1 статті 182 розділу V Кодексу та пунктом 4 розділу III Положення добровільно зареєструватися як платник податку на додану вартість може лише та особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу не є платником податку на додану вартість у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої статтею 181 розділу V Кодексу суми (300 тис. грн.) та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Тобто, починаючи з 1 січня 2011 року особа, обсяг постачання товарів/послуг якої не перевищує 300 тис. грн., може зареєструватись як платник податку на додану вартість за добровільним рішенням у разі, якщо одночасно:

- зареєстрована суб'єктом господарювання не менше 12 календарних місяців;

- за останні 12 календарних місяців обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість сукупно становить 50 і більше відсотків загального обсягу постачання.

При цьому, якщо, наприклад, особа подала Заяву у січні 2011 року, то обрахунок відповідних обсягів постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість здійснюється за попередні 12 календарних місяців, тобто з січня 2010 року по грудень 2010 року.

Відповідно до пункту 183.5 статті 183 розділу V Кодексу особи зазначені у пунктах 183.3 та 183.4 статті 183 розділу V Кодексу можуть вказати у Заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку на додану вартість. При добровільній реєстрації особи як платника податку на додану вартість такий день відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця).

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість здійснюється за Заявою такої особи, яку має бути подано до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку на додану вартість і матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Якщо Заяву подано пізніше строку, визначеного пунктом 183.3 статті 183 розділу V Кодексу (20 календарних днів) до початку наступного податкового періоду, то в Заяві має бути визначено з якого саме податкового періоду така особа бажає зареєструватися як платник податку на додану вартість та матиме право на виписку податкових накладних.

У разі реєстрації особи як платника податку на додану вартість за добровільним рішенням орган державної податкової служби звертається до такої особи з пропозицією надати розшифровку обсягів постачання, у тому числі постачання платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців (в розрізі місяців) з метою визначення обґрунтованості реєстрації особи як платника податку на додану вартість, а також здійснення подальшого моніторингу настання підстав для анулювання такої реєстрації.

Слід зауважити, що особи, визначені у підпунктах 3, 4, 5, 7 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, а саме особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, особи, що ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, особи - управителі майна, особи, що уповноважені вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, можуть бути зареєстровані як платники податку на додану вартість як в обов'язковому порядку (при дотриманні вимог статті 181 розділу V Кодексу), так і за їх добровільним рішенням (при дотриманні вимог статті 182 розділу V Кодексу).

Реєстрація сільськогосподарських підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість та подали до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію їх як суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 209.10 статті 209 розділу V Кодексу здійснюється з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 розділу V Кодексу для реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 183.8 статті 183 розділу V Кодексу орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо за результатами розгляду Заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість згідно із статтею 184 розділу V Кодексу.

Тому сільськогосподарське підприємство, яке не зареєстроване як платник податку на додану вартість може бути зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування при дотриманні вимог статті 181 або статті 182 розділу V Кодексу.

Вимоги до Заяви та її розгляд.

Звертаємо увагу, що у разі, якщо останній день строку подання Заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Дані Заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР). Якщо у Заяві не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані (крім розділу 15 такої Заяви), її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису Заяви від особи, яка реєструється як платник податку на додану вартість, то відповідно до пункту 10 розділу III Положення протягом 10 робочих днів від дня отримання Заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову Заяву (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

При цьому, відповідно до пункту 11 розділу III Положення податковий орган відмовляє у реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо за результатами розгляду Заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 5 розділу I, пункти 3, 4, підпункт 5.1 пункту 5 розділу III Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно із статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 1 розділу V Положення).

З метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених особою у Заяві, податковий орган відповідно до пункту 9 розділу III Положення може звернутися до державного реєстратора за отриманням витягу з ЄДР для підтвердження реєстраційних даних. В той же час, для підтвердження інших відомостей, зазначених у Заяві, у тому числі відомостей, які стосуються фінансово-господарської діяльності особи, податковий орган може звернутись до такої особи із письмовим запитом про надання відповідної інформації та копій необхідних документів відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, а також пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу. Орган державної податкової служби при розгляді Заяви та прийнятті рішення про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість з метою підтвердження відомостей, наведених у Заяві, також звертає увагу на показники податкової звітності та розрахунків стосовно інших податків, які подавались такою особою.

Одночасно з цим зауважуємо, що у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1236 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року N 540, якою, зокрема, передбачалася плата за свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому з 01.01.2011 при проведенні процедур реєстрації та перереєстрації особи як платника податку на додану вартість така плата не стягується.

Перереєстрація особи як платника податку на додану вартість

У разі виникнення змін у даних платника податку на додану вартість або зміни місцезнаходження (місця проживання) проводиться перереєстрація особи як платника податку на додану вартість у порядку визначеному розділом IV Положення та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість підлягає заміні.

При перереєстрації особи як платника податку на додану вартість дата реєстрації її як платника податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та датою анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість є останній день строку у 10 робочих днів від дня отримання додаткової Заяви з позначкою "Перереєстрація" (далі - Заява про перереєстрацію).

Відповідно до пункту 2 розділу IV Положення на бажання та згідно із Заявою про перереєстрацію платника податку на додану вартість датою початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та датою анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість може бути встановлений день до закінчення строку у 10 робочих днів від дня отримання Заяви про перереєстрацію. При цьому дата реєстрації особи як платника податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та датою анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість є дата внесення відповідного запису до реєстру платників податку на додану вартість.

У зв'язку із цим, в залежності від того зазначена платником податку на додану вартість бажана дата чи ні буде визначено дату анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та дату початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Якщо у Заяві про перереєстрацію бажана дата не зазначена, то датою початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та датою анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість буде останній день строку у 10 робочих днів.

Якщо бажана дата перереєстрації особи як платника податку на додану вартість, зазначена в Заяві про перереєстрацію, відповідає дню до закінчення строку у 10 робочих днів від дня отримання Заяви про перереєстрацію і на момент обробки на центральному рівні така дата ще не настала, то датою початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та датою анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість буде бажана дата реєстрації.

Датою початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та датою анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість буде дата внесення відповідного запису до реєстру платників податку на додану вартість, якщо бажана дата перереєстрації особи як платника податку на додану вартість, зазначена в Заяві про перереєстрацію, настала на момент обробки Заяви про перереєстрацію на центральному рівні або якщо платником податку на додану вартість у розділі 18 Заяви про перереєстрацію замість дати буде зазначено "протягом 10 робочих днів" (у цьому випадку орган державної податкової служби має внести до реєстру платників податку на додану вартість в поле "бажана дата" дату отримання Заяви про перереєстрацію).

Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість

Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав передбачених статтею 184 розділу V Кодексу, та в порядку, визначеному розділом V Положення. Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись безпосередньо за заявою платника податку на додану вартість на підставах, визначених у підпунктах "а" - "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, та за ініціативою відповідного податкового органу на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

Рішення про анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу приймається за наявності відповідних підтвердних документів, які зазначені у підпункті 5.2 пункту 5 розділу V Положення.

Для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за підставами, визначеними підпунктами "а", "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, необхідно, щоб з моменту такої реєстрації минуло щонайменше 12 календарних місяців.

Стосовно анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість на підставі, визначеній підпунктом "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, слід зауважити, що така особа має бути зареєстрована суб'єктом господарювання не менше ніж 12 повних календарних місяців, що передують місяцю, в якому здійснюється анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Так, наприклад, якщо анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, зареєстрованої у січні 2011 року, відбувається у липні 2011 року то обрахунок відповідних обсягів постачання товарів/послуг такого платника податку на додану вартість для цілей анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість повинен здійснюватись за попередні 12 календарних місяців, тобто з липня 2010 року по червень 2011 року.

Необхідно також зауважити, що відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V Кодексу платник податку за наслідками останнього звітного періоду зобов'язаний визнати умовне постачання товарів та необоротних активів, які залишаються на обліку та при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

При цьому, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за рішенням платника умовний продаж визначається платником у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду на дату подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня такого останнього звітного періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно).

Зазначені норми щодо нарахування умовного постачання не стосуються лише випадків реорганізації платника податку на додану вартість шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Також звертаємо увагу на те, що за особою, якій було анульовано реєстрацію як платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби, залишається обов'язок щодо повернення органу державної податкової служби свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та усіх засвідчених його копій разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про таке анулювання (підпункт 5.5 пункту 5 розділу V Положення).

Пунктом 337.3 статті 337 розділу XVIII Кодексу передбачено особливості анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість - інвестора. Так, відповідно до вказаної норми, якщо інвестор (його постійне представництво), який є платником податку на додану вартість, подає податковому органу декларацію (податковий розрахунок) з податку на додану вартість, яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок/придбання протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість не відбувається.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.83 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, під терміном "інвестор" у даному випадку розуміється юридична або фізична особа, яка має відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора, та здійснює пошук, розвідку та видобування вуглеводневої сировини відповідно до угоди про розподіл продукції.

Спрощена система оподаткування

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 підрозділу 8 розділу XX Кодексу платники єдиного податку не є платниками, зокрема, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.

Тобто, юридичні особи які обрали спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6 відсотків, зобов'язані сплачувати податок на додану вартість. Відповідно до пункту 6 розділу III Положення у разі переходу на спрощену систему оподаткування із сплатою податку на додану вартість юридична особа реєструється як платник податку на додану вартість у порядку, визначеному Кодексом та Положенням.

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 183.8 статті 183 розділу V Кодексу орган державної податкової служби відмовляє у реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо за результатами розгляду Заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно із статтею 184 розділу V Кодексу.

Отже, якщо особа, яка подала заяву про перехід на спрощену систему оподаткування обліку та звітності за ставкою єдиного податку 6 відсотків, не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, то така особа не може бути зареєстрована як платник податку на додану вартість та, відповідно, не може бути переведена на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6 відсотків.

Також слід зауважити, що у разі, якщо в особи яка є платником податку на додану вартість та застосовує спрощену систему оподаткування обліку та звітності за ставкою єдиного податку 6 відсотків, існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно із статтею 184 розділу V Кодексу, то реєстрація як платника податку на додану вартість такої особи підлягає анулюванню у встановленому порядку. Крім того, така особа зобов'язана перейти на загальну систему оподаткування або на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 10 відсотків.

Щодо подання податкової звітності по платі за землю та фіксованого сільськогосподарського податку у 2011 році

Tiger1974 — Mon, 21 Mar 2011 16:31:44 GMT

Державна податкова адміністрація України для забезпечення виконання пункту 286.2 статті 286 та пункту 306.1 статті 306 Податкового кодексу України та з метою своєчасного подання податкової звітності на 2011 рік по земельному податку, орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та фіксованому сільськогосподарському податку своїм листом від 21.01.2011 р. N 1511/7/15-0717з повідомляє наступне.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 розділу II глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України, статті 8 Закону України "Про державну податкову службу України" наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1015 затверджена форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за N 42/18780.

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 розділу II глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України, статті 8 Закону України "Про державну податкову службу України" наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1016 затверджена податкова декларація по фіксованому сільськогосподарському податку, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 27/18765.

Відповідно до вказаних наказів ДПА України вони набирають чинності з дня їх офіційного опублікування.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації (пункт 49.5 статті 49 Податкового кодексу України).

Станом на 21.01.2011 накази ДПА України за N 1015, N 1016 не опубліковані, тому накази ДПА України від 26.10.2001 N 434 "Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби" (із змінами та доповненнями), від 20.12.2005 N 588 "Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності" та від 27.04.99 N 230 "Про заходи щодо забезпечення Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (із змінами та доповненнями) є чинними.

Крім того, звертаємо увагу, що відповідно до пункту 5 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом, штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Отже, у 2011 році платники земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (крім фізичних осіб), фіксованого сільськогосподарського податку можуть подати до 1 лютого податкову звітність згідно з наказами ДПА України від 26.10.2001 N 434, від 20.12.2005 N 588 та від 27.04.99 N 230.

Щодо порядку оподаткування будівельно-монтажних робіт під час будівництва доступного житла податком на додану вартість

Tiger1974 — Mon, 21 Mar 2011 16:02:26 GMT

Державна податкова адміністрація України у зв'язку з численними запитами органів державної податкової служби та платників податків, а також з метою належної організації адміністрування податку на додану вартість своїм листом від 18.02.2011 р. N 4686/7/16-1517 надає методичні рекомендації для підготовки податкових консультацій платникам щодо порядку оподаткування будівельно-монтажних робіт під час будівництва доступного житла.

Так, згідно з підпунктом 197.15 статті 197 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі - Кодекс) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Механізм будівництва доступного житла визначається Законом України від 25.12.2008 р. N 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", із змінами і доповненнями (далі - Закон N 800).

Статтею 4 Закону N 800 визначено, що доступне житло - це збудовані і ті, що будуються за державної підтримки житлові будинки (комплекси) та квартири (пункт 1 статті 4 Закону N 800), а також встановлено перелік умов, які мають бути дотримані при будівництві доступного житла, та яким має відповідати житло, що відноситься до категорії доступного житла, а саме:

- адресність фінансування: державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 % вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту в уповноваженому банку громадянам, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства (пункт 2 статті 4 Закону N 800);

- джерело фінансування: державна підтримка будівництва (придбання) доступного житла здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів (пункт 7 статті 4 Закону N 800);

- обсяги державної підтримки: державна підтримка надається з розрахунку не більш як 21 квадратний метр на одну особу та додатково 10,5 квадратних метра загальної площі житла на сім'ю. Решту вартості житла сплачує громадянин, який уклав договір про будівництво (придбання) доступного житла, за власні кошти (пункт 3 статті 4 Закону N 800); державна підтримка для будівництва (придбання) доступного житла надається сім'ям та одиноким громадянам лише один раз. Право на отримання такої підтримки вважається використаним з моменту отримання громадянином такого житла у власність (пункт 6 статті 4 Закону N 800);

- технічні умови: доступне житло має відповідати архітектурно-планувальним і технічним вимогам, що встановлюються державними будівельними нормами з обов'язковим урахуванням вимог до енергозбереження (пункт 9 статті 4 Закону N 800);

- здійснення контролю: контроль за будівництвом та прийняттям в експлуатацію об'єктів доступного житла покладається на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські державні адміністрації та центральний орган виконавчої влади з питань будівництва та архітектури (пункт 8 статті 4 Закону N 800).

Крім того, Законом N 800 передбачено ряд умов для створення умов для здешевлення вартості будівництва доступного житла (пункт 11 статті 4 Закону N 800), які передбачають виконання наступних умов:

- окремі умови для виділення земельних ділянок під будівництво: надання органами місцевого самоврядування в користування забудовнику земельної ділянки під будівництво доступного житла без проведення аукціону з установленням річного розміру плати за користування земельними ділянками на рівні розміру плати за землю, що встановлюється Податковим кодексом України;

- встановлення строку для початку будівництва: проектні та будівельно-монтажні роботи на таких земельних ділянках повинні розпочатися не пізніше ніж за три роки з дня надання земельної ділянки. У разі недотримання цього строку земельна ділянка повертається у власність органам місцевого самоврядування;

- зменшення обов'язкових платежів: звільнення будівництва житла від пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів;

- технічні умови: визначення архітектурно-планувальних та технічних норм і вимог до доступного житла; використання економічних і теплоефективних проектів житлових будинків масового застосування на основі проектів повторного використання; використання місцевої сировини, матеріалів і виробів вітчизняного виробництва;

- здешевлення іпотечних житлових кредитів шляхом здійснення рефінансування уповноважених банків Національним банком України або Державною іпотечною установою під заставу облігацій, емітованих такою установою під державну гарантію;

- зменшення податкового навантаження на громадян через поширення механізму податкового кредиту на видатки, понесені ними для будівництва (придбання) доступного житла;

- інноваційні технології: залучення до виконання робіт технопарків, технополісів та зон інвестиційно-інноваційного розвитку, створених у регіонах; застосування раціональних конструктивних та інженерних рішень, запровадження енергоефективних інноваційних технологій, у тому числі нанотехнологій;

Порядок надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. N 140 "Про затвердження Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом", а постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. N 1249 затверджено Державну цільову соціально-економічну програму будівництва (придбання) доступного житла на 2010 - 2017 роки.

При цьому, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. N 1249 Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити та затвердити регіональні програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010 - 2017 роки.

На виконання цього пункту Міністерством регіонального розвитку та будівництва України розроблено Методичні рекомендації щодо порядку розроблення таких регіональних програм (лист Мінрегіонбуду від 11.02.2010 р. N 12/19-2-8-14-1375). При цьому однією з вимог до таких регіональних програм є необхідність їх затвердження рішенням сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад (відповідно для кожного регіону), а також передбачено щорічне звітування про результати виконання таких програм перед Мінрегіонбудом у визначені ним терміни за встановленими ним формами.

В додатках до Методичних рекомендацій Мінрегіонбуду затверджено створення Паспорту регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла у відповідному регіоні (додаток 1), в якому вказуються виконавці цієї програми та прогнозні обсяги фінансування в розрізі джерел фінансування (державний бюджет, місцевий бюджет, кошти населення), а додатком 5 до даних рекомендацій передбачено створення Переліку земельних ділянок, виділених під будівництво доступного житла у відповідному регіоні, до якого мають бути включені всі земельні ділянки, виділені рішенням сесії відповідного органу місцевого самоврядування під будівництво доступного житла.

Таким чином, застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, встановлену підпунктом 197.15 статті 197 розділу V Кодексу, мають право лише ті суб'єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які є забудовниками та визначені виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла у відповідному регіоні (вказані у паспорті такої програми) і безпосередньо здійснюють будівельно-монтажні роботи. При цьому земельні ділянки, на яких здійснюється таке будівництво, мають бути включені до відповідного переліку, а саме будівництво має відповідати всім перерахованим вище вимогам щодо фінансування, технічних та інших умов, визначених як Законом N 800, так і відповідними нормативно-правовими актами, розробленими на виконання цього Закону.

Інші суб'єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які виконують роботи для забезпечення будівництва доступного житла за договорами субпідряду з виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла, права на використання пільги з оподаткування не мають та надають послуги виконавцям з нарахуванням податку на додану вартість за повною ставкою за загальновстановленими правилами.

При формуванні податкового кредиту платники податку на додану вартість, які отримали право застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, встановлену підпунктом 197.15 статті 197 розділу V Кодексу, повинні враховувати вимоги статті 198 Кодексу, пунктом 198.4 якої визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника, а також статті 199 Кодексу, якою визначено правила пропорційного віднесення сум податку до складу податкового кредиту.