У яких випадках можна розлучитися через органи РАЦС? - Сімейне право - Відповіді на типові питання - Найпоширеніші питання - Персональный сайт
Четвер, 08.12.2016, 23:00
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу
Візьміть участь у голосуванні щодо захисту прав споживачів
Наше опитування
На Вашу думку, кращій професіонал це -
Всього відповідей: 548
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Запитайте юриста

Найпоширеніші питання

Головна » Статті » Відповіді на типові питання » Сімейне право

У яких випадках можна розлучитися через органи РАЦС?

Розірвання шлюбу поставлене під контроль держави і може здійснюватися тільки відповідними державними органами: органами РАЦС чи судом у випадках, прямо передбачених Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 106 Сімейного кодексу України подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів громадянського стану заяву про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою обох з подружжя при наявності двох підстав:

Таким чином, по-перше, за відсутності взаємної згоди на розірвання шлюбу, його розірвання не може бути здійснене в адміністративному порядку, а лише в судовому. Слід мати на увазі, що необхідно не лише надати усну згоду, а й дії подружжя повинні бути спрямовані на досягнення певного результату (розірвання шлюбу). У випадку, якщо один із подружжя надав згоду на розірвання шлюбу в органах РАЦС, проте потім ухиляється від реєстрації розірвання шлюбу і не надає до органів РАЦС ніяких письмових пояснень з цього приводу, розірвання шлюбу можливе лише у судовому порядку.

Проте, якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.

По-друге, для розірвання шлюбу в органах РАЦС необхідно, щоб подружжя не мало спільних дітей, правовий статус яких мають особи до досягнення ними повноліття (18 років), інакше шлюб може бути розірваний тільки в суді. При цьому до дітей за походженням у правових відносинах прирівнюються діти, усиновлені обома з подружжя.

Після розгляду поданої подружжям, яке не має спільних дітей, заяви про розірвання шлюбу, орган РАЦС виносить постанову про розірвання шлюбу. При цьому органи РАЦС не з’ясовують причини розірвання шлюбу, не вимагають доказів неможливості збереження сім’ї, не вживають заходів до примирення подружжя, тобто шлюборозлучна процедура спрощена і не вимагає великих витрат, сил і часу. Однак, з метою надання подружжю строку для осмислення прийнятого ними рішення, оформлення розлучення здійснюється через один місяць від дня подання заяви про розлучення.

Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя передбачає особисту присутність кожного з них чи письмове підтвердження того з подружжя, хто відсутній, на реєстрацію розірвання шлюбу. У випадку нез’явлення обох з подружжя в орган РАЦС для реєстрації розірвання шлюбу, у разі відсутності будь-яких пояснень з цього приводу, надана заява залишається без руху. Якщо все ж таки рішення подружжя щодо розірвання шлюбу не змінилося, вони можуть подати до органу РАЦС нову заяву, яка буде розглядатися органом РАЦС протягом місяця.

За реєстрацію розлучення сплачується державний збір одним із подружжя чи спільно (за домовленістю між ними) у розмірі 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8,50 грн. На відміну від суду, РАЦС не може ні знизити розміру мита в залежності від матеріальної забезпеченості подружжя, що розривають шлюб, ні звільнити їх від його сплати.

Оскільки до компетенції органів РАЦС не належить вирішення спорів, що виникли між подружжям у зв’язку з розірванням шлюбу, шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Тому всі спірні питання щодо розподілу спільного майна, виплати коштів на утримання нужденного непрацездатного подружжя тощо вирішує суд. Зазначені спори вирішуються судом за заявою одного з подружжя (колишнього подружжя) чи опікуна недієздатного з подружжя (колишнього подружжя) у порядку позовного провадження. При цьому розподіл майна і вирішення інших спірних питань між подружжям, можуть бути здійснені як у період шлюбу, так і після його розірвання. Слід мати на увазі, що на вимоги подружжя, шлюб яких розірваний, про розподіл спільного майна поширюється трирічний термін пред’явлення позову, а щодо вимог про стягнення аліментів на утримання одного з подружжя (колишнього подружжя) до суду можна звернутися в будь-який час незалежно від терміну, що минув з моменту виникнення права на аліменти, якщо один з подружжя (колишнього подружжя) не дійшли згоди щодо вирішення зазначеного питання.

 

Сімейним кодексом також передбачено випадки, коли шлюб може бути розірваний органом РАЦС за заявою одного з подружжя. Так, відповідно до ст. 107 Сімейного кодексу України шлюб з особою, що визнана безвісно відсутньою або недієздатною розривається тільки в органі РАЦС за заявою одного з подружжя. При цьому не має правового значення наявність або відсутність у подружжя дітей.

Рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім, яке набрало чинності, ще не свідчить про припинення шлюбу між подружжям. Воно є лише підставою для розірвання шлюбу, яке здійснюється органами РАЦС за заявою одного з подружжя. Копія рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або витяг з нього додається до заяви про розірвання шлюбу, яка подається до відділу РАЦС за місцем проживання заявника.

Односторонньо за заявою одного з подружжя органами РАЦС проводиться розірвання шлюбу також з подружжям, один з яких є недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства. Сам факт наявності душевної хвороби або недоумства ще не є підставою для розірвання шлюбу у спрощеному порядку, оскільки для цього необхідно, щоб на підставі висновку судово-психіатричної експертизи громадянин був визнаний судом недієздатним, у зв’язку з чим саме рішення суду про недієздатність людини є підставою для розірвання шлюбу з нею в односторонньому випадку.

Оскільки вважається, що недієздатний внаслідок душевної хвороби або недоумства один з подружжя не усвідомлює своїх дій і не може керувати ними, його згода на розірвання шлюбу не потрібна, тому про подану заяву про розірвання шлюбу його не повідомляють. Опікун так само не наділений правом дати згоду замість нього, оскільки в даному випадку мова йде про суто особисті відносини, у яких виявлення волі недієздатного не допускається.

Разом з тим, з метою охорони прав недієздатного подружжя, про подану заяву сповіщається опікунові останнього, якщо ж опікуном є дієздатний з подружжя, то про це він повинен сповістити орган опіки та піклування та інші уповноважені органи. У повідомленні встановлюється термін, що не повинен перевищувати одного місяця, по закінченні якого необхідно повідомити, и є спори щодо дітей, про розподіл майна, яке є спільною власністю подружжя, чи є суперечки про виплату аліментів тому з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги.

В той же час, слід мати на увазі, що спрощений порядок розірвання шлюбу (за заявою одного з подружжя) не застосовується до випадків розірвання шлюбу з особами, обмеженими в дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами. У цих випадках розірвання шлюбу проводиться в загальному порядку.

За реєстрацію розлучення у спрощеному порядку сплачується державний у розмірі 0,03 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 0,51 грн.

Категорія: Сімейне право | Додав: Zlata (22.03.2011)
Переглядів: 4686 | Рейтинг: 2.7/3
Каталог сайтів Украинский портАл